З Тетяною, однокласницею, Валєрка «ходив» вже другий місяць, але далі поцілунків справа не йшла. Максимум, що Тетяна йому дозволяла - помацати груди через одяг. Але сьогодні все має змінитись. Не дає добровільно – дасть інакше. А Валєрка одним пострілом вб’є двох зайців: і Таньку розкрутить, і з боргом розрахується.
Але як класно все склалося! Він знову в голові прокручував сьогоднішню розмову з Бородою – Сергієм Бородіним, хлопцем з паралельного класу, головним хуліганом школи і головним Валєркіним кредитором, якому Валєрка мав необережність програти у карти. Борода зі своїми «шістками» перестрів Валєрку в туалеті:
- Чуєш, Міхур (це у Валєрки таке прізвисько було серед пацанів), ти коли з боргом розрахуєшся?! Я давав тобі термін до понеділку, а сьогодні вже середа! Вже проценти рахуються.
- Я, це… Гроші принесу…
- Ти мені це вже вкотре говориш?! Бабки гони! – з цими словами Борода засадив Валєрці кулаком у груди так, що в того перехопило дихання.
- Я… Я… Я принесу…
- Коли?
- В понеділок…
- Що?! Ти зовсім припух? Бабки мають бути завтра!
- Я не маю…
- Це твої проблеми. Не буде завтра бабок – тобі гаплик! – і Борода знову підкріпив свої слова добрячою плюхою.
- Та він усі бабки на свою тьолку спускає! – подав голос Лось, корєш Бороди.
- Яку тьолку? – зацікавився Борода.
- Та руду Таньку з нашого класу, - відповів Лось.
- Так, так… Значіть с Танькою ходиш? І як успіхи? – спитав у Валєрки Борода.
- Та ніяк, - відповів той.
- А ну-ка здриснули усі звідси, - повернувся Борода до своїх «шісток», - в мене розмова з Валєрою.
Борода поклав руку на плече Валєрки і спитав:
- Що, не дає Танька?
- Ні…
- Хочеш, я з нею поговорю, і вона відразу тобі дасть?
- Це як?
- Я вмію з ними розмовляти…
- Нууу…
- А бабки завтра не можеш принести?
- Ні…
- А в понеділок де візьмеш?
- Я пошукаю…
- Угу, пошукаєш... Кароч, слухай мене, - Борода нахилився до самого обличчя Валєрки.
- Що?
- Хочеш з боргом розрахуватись?
- Звісно!
- То приводь сьогодні о шостій Таньку до нас в теплушку, я тобі допоможу її розкрутити. І борг з тебе спишу.
- Ти що, хочеш її згвалтувати?
- Ну що за слова? «Згвалтувати». Я її попрошу, і вона сама дасть і мені, і тобі. Якщо у тьолки не відгукується серце – постукай їй у печінку. Чи ти бабки маєш? Маєш?
- Ні…
- Отож… Спочатку я з нею поспілкуюсь, потім вона і тобі дасть, я попрошу. Ну то що, згоден? Чи тобі для мене її шкода?
- Мені, це… Треба подумати…
- Думай до кінця цього уроку.
Валєрка кулею вилетів з туалету.
На уроці він сам з собою обговорював проблему вибору:
- А що? Я перед нею вже два місяці танцюю, а вона: «Я ще не готова, давай почекаємо…». А чого чекати то?
- Але ж вона мені довіряє, так дивиться на мене… А я її Бороді віддам…
- А якщо не віддам, Борода мене приб’є. Гроші то я ні завтра, ні в понеділок не буду мати. Хіба вкрасти де… Але де ж я їх вкраду? В батьків? Тато з мене шкіру здере…
- Та пішла вона на хєр! Від неї не убуде! Готова, не готова! Борода з мене борг спише, а Танька – як хоче… Бороді то вона не скаже: «Давай не зараз…». Ха! Уявляю… Він і для мене її потримає…
Після уроку Валєрка побіг шукати Бороду. Для себе він все вирішив.
«Сьогодня я її, нарешті, зроблю», - радів Валєрка по дорозі додому.
З Тетяною Валєрка зустрівся о п’ятій. Вони гуляли по парку, Тетяна тримала Валєрку за руку, щось щебетала, сміялась. Від цього вся Валєркина рішучість вивітрилась, а настрій зовсім зіпсувався. Він вже не був впевнений, що прийняв вірне рішення.
Валєрка поклав руку Тетяні на талію і через тоненьку тканину легкого сарафану відчув тепло її тіла. Він миттєво збудився. Його рука з’їхала по спині вниз. «Трусики», - зітхнув про себе Валєрка. Тетяна мовчки підняла його руку і поклала собі на талію. Тоді Валєрка почав піднімати руку догори. «Ліфчика немає», - зробив він відкриття, і його член налився кров’ю так, що стало боляче йти. Він зупинився.
- Може підемо до мене? – зробив він ще одну спробу.
- А вдома хтось є? – запитала Тетяна.
- Ні, мама на роботі в другу зміну, тато в рейсі.
- Давай якось іншим разом, - Тетяна повернулась і пішла далі.
Валєрка наздогнав її і хотів знову покласти руку їй на талію, але Тетяна вивернулась і відійшла в бік на півкроку.
Валєрка прийняв остаточне рішення і повернув у бік теплушки – підвалу, в якому були вентилі теплотраси. В цій теплушці на нього чекав Борода.
- Зайдемо на пару хвилин, - Валерка взяв Тетяну за руку і потягнув до під’їзду.
- А що там? – Тетяна слухняно покрокувала за ним.
- Маю колегові борг віддати.
- Ой, ти у підвал? Я боюся.
- Та не бійся, чого ти?
- Там темно, - Тетяна довірливо притиснулась до Валєрки усім тілом.
Валєркіна рішучість знову зникла, але тут він почув голос Бороди:
- Міхур?
- Я.
- Ти не сам?
- Ні.
- Ну то ласкаво просимо!
- Хто це, - запитала Тетяна.
- Це мій колега.
- Не подобається він мені. Пішли звідси, а?
- Ми не довго.
Валєрка завів Тетяну у теплушку і оглядівся. Раніше він лише чув про цю теплушку, але ніколи тут не був.
Біля труб теплотраси лежав старий брудний пружинний матрац, на якому сидів Борода. Поруч з матрацом стояли два фанерних ящики, що слугували столом. На ящиках, застелених газетами, стояла почата чекушка горілки, відкрита напівпорожня консерва з бичками у томаті, шмат хлібу. Там же знаходились декілька брудних стопок і стара консервна банка, повна недопалків. З другого боку цього стола Валєрка розгледів два перевернутих відра, на які було накидані ганчірки. Це були імпровізовані табуретки.
- Сідайте, гості дорогі! – Борода махнув рукою на матрац поруч із собою.
Тетяна зробила крок назад і сховалась за Валєркою:
- Валєрочка, любий, пішли звідси, мені тут не подобається, - зашепотіла вона йому на вухо, але той навіть не поворухнувся.
Борода підвівся, впритул підійшов до Тетяни, взяв її за плечі і різко повернув до себе.
- Яка гарненька, - сказав він, провівши рукою по її волоссі.
Тетяна відсахнулась назад і здивовано подивилась на Валєрку:
- Валєра?!
Але той відійшов у бік, сів на відро і відвернувся.
- Міхур, що ти сидиш, як не рідний? Налий нам!
Валерка розлив горілку.
- Вип’ємо за знайомство, - сказав Борода і перехилив свою стопку. Валєрка теж випив.
- А ти що ж не п’єш? – запитав Борода Тетяну.
- Я не п’ю горілку.
- Ну, вибачай, мартіні немає, - заржав Борода, - Тому мусиш випити те, що є.
З цими словами Борода схопив Тетяну за волосся і підніс горілку їй до роту. Тетяна відмахнулась рукою і вибила гранчак з його рук.
- Ах ти ж, сучка, горілку розливаєш, - розізлився Борода і дав Тетяну відчутного ляпаса. Тетяна зойкнула, зробила декілька кроків назад і спотикнулась об матрац.
Борода підійшов до неї, підняв сарафан і одним ривком стягнув з неї трусики до колін. Тетяна швидко опустила сарафан, натягнула його на коліна і сіла на матраці, стиснувши ноги. Трусики так і лишились на колінах, але Тетяна не мала можливості вдягнути їх. Борода посміхнувся, і почав повільно розстібати штани.
Тетяна із жахом дивилась на його руки.
- Валєра, - жалібно протягнула вона, - допоможи мені…
- Так, Міхур, що ти там сів, як не рідний, допоможи нам, - покликав його Борода. – Тримай її.
Валєрка підій шов до Тетяни ззаду і взяв її за плечі.
- Валєра, ти що?! – Тетяна спробувала обернутись, але не змогла.
Валерка, аби втримати її, міцно притиснув Тетяну до себе.
Тим часом Борода витяг свій напівзбуджений член і наблизив його до Тетяниного обличчя. Вона хотіла відхилитись, але вперлася потилицею до Валєркиного живота.
- А ну, відкрий ротика, - Борода ткнув членом дівчині до обличчя. Тетяна почала крутити головою, намагаючись відвернутись. Тоді Борода дав їй не сильного, але відчутного ляпаса:
- Що ти дригаєшся? Міхур, тримай її за голову.
Валєрка відпустив Тетяну і, тут сталося несподіване.
В мить, коли Валєрка випустив її плечі, дівчина пружиною подалась вперед і зі всього розмаху влетіла головою в пах Бороді. Той від несподіваного болю завив і впав на коліна.
Тетяна, по інерції відлетіла в сторону. Відчувши несподівану свободу, вона відчайдушно рвонула до виходу.
- Тримай її, - прохрипів Борода, але Валєрка, як зачарований, стояв на місці і тільки блимав очима. Отямився він лише тоді, коли почув, як гримнули двері. Він хотів побігти за Тетяною, але зашпортався за матрац і розтягнувся біля Бороди, який вже почав приходити до тями.
- Ти, урод, ти що накоїв?! – закричав Борода і зі всього розмаху вдарив його кулаком.
Валєрка перелякано закрив голову руками, а Борода, як був стоячи на колінах зі спущеними штанами, так і продовжував осипати Валєрку градом ударів. Від болю і страху по його щоках потекли сльози.
- Не міг тьолку втримати? Ти сам, як тьолка, лежиш, плачеш тут. Точно, тьолка.
З цими словами Борода почав бити його членом по обличчю.
- Випустив Таньку, сам замість неї в рота візьмеш. Бігом, сучко, рота відкрила!
- Борода, ти що? – занив Валєрка.
- Рота, мля, відкрив! – Борода із силою вдарив Валєрку в живіт. Від болю той замовк і широко відкрив рота, намагаючись вдихнути повітря.
Борода миттю вставив йому в рота свій член.
- Мммм… - замичав Влєрка.
- Не вздумай свої зуби тут показати, - Борода додав йому по нирках. Валєрка замовк і завмер, боячись порухатись.
А Борода схопив його за голову і почав насаджувати її собі на член.
Не пройшло й пару хвилин, як Борода важко задихав і почав рухатись скоріше. Раптом він завмер, а потім розрядився струменем гарячої сперми Валєрці у рота. Борода кінчав ще й ще, повільно встромляючи член Валєрці у рота на повну довжину, а потім повністю витягаючи його. Нарешті Борода зупинився, піднявся з підлоги, сів на матрац і налив собі стопку горілки.
- Ти класна соска! Думаю, що й Танька була б гіршою. Піднімайся, нічого тут валятись.
Валєрка повільно піднявся і сів на матрац. Все його обличчя було перемазано сльозами і спермою.
Борода взяв цигарку, запалив.
- Ну що, Міхур, борг за тобою залишається. Таньку-то я не трахнув. Що робитимемо?
- Борода, ну ти ж, того…
- Що?
- Ну, я ж…
- Що?
- Ну, ти ж мене…
- Що ти нукаєш, кажи нормально.
- Ну, я тобі замість Таньки…
- Хочеш сказати, що ти мені замість Таньки борг відпрацював?
- Так.
- Ти справжня шлюшка! Але ти що, думаєш, за раз все відпрацював? Ні, друже! Розділимо твій борг на десять частин. За десять разів відпрацюєш.
- Але ж…
- Не подобається? Може ти гроші маєш?
- Ні…
- Чи маєш інші пропозиції?
- Я вже раз…
- Що, раз?
- Ну, я вже раз…
- Кажи, кажи, що ти раз?
- Я вже раз відсмоктав.
- Ги, ги! Молодець, сучка! Добре, дев’ять разів залишилось. Я, щось, знову хочу. Давай ще раз. Ходи сюди.
Валєрка піднявся і підійшов до Бороди.
- Що стоїш? Давай, розстібни мені штани. Працюй, шлюшко. Сама, давай.
Валєрка розстібнув йому штани і зтягнув їх разом з трусами. Борода, дійсно, хотів, його член знову був збуджений. Валєрка дивився на нього, але не рухався.
- Ну, чого завмерла. Смокчи, давай.
Валєрка опустився на коліна, закрив очі і потягнувся ротом до члена.
- Ні, стій. Давай, роздягайся. Повністю, все скидай. Бо так не цікаво, я перед тобою без трусів, а ти одягнений.
Валєрка стягнув футболку, джинси з трусами, і залишився в самих шкарпетках.
- О, тепер давай, смокчи
Валєрка знову опустився на коліна, закрив очі і взяв член у рота.
- Скорше рухайся, ось так! – Борода схопив його за голову і завдав ритм.
Валєрка продовжував рухатись вже сам. Не дивлячись на всю принизливість ситуації, він й сам збудився. Гарячий член ковзав по його губах, язику. Він відчував, як пульсує кров у члені, як він збільшується у нього в роті, і його власний член теж почав наливатись кров’ю. Це було ще більш принизливо.
"Тільки б Борода цього не помітив", - подумав він, і відразу почув його голос:
- О, шлюшці подобається, вона сама збудилась. Я так і думав! Міхур, це твоє покликання!
Валєрка вже почав стомлюватись, в нього почало зводити скули, коли відчув, як член в його роті ще більше виріс, а потім в горло полетів струмінь сперми. Цього разу її було менше, тож Валєрка зміг проковтнути все.
- Гарна дівчинка, - похвалив його Борода, - тепер може сам кінчити, бо бачу, що хочеш. Давай, прямо там.
Валєрка, не вставаючи з колін, почав мастурбувати. Він був настільки збуджений, що достатньо було зробити пару рухів, як його накрила солодка хвиля. Валєрка не зміг стримати стогін.
- Та ти справжня шлюшка, - підморгнув йому Борода.
- Ну, вали тепер звідси, бо в мене теж ще справи є. Завтра прийдеш, - сказав він.
Не пам’ятаючи себе Валєрка вдігнувся, вискочив з підвалу і побіг додому.
В нього починалося нове життя…
Читати далі...
